10 фактів про Цистерну Базиліка, які варто знати

Цистерну Базиліку спорудили за правління візантійського імператора Юстиніана I у VI столітті, приблизно 532 року нашої ери. Тоді Константинополь був столицею Східної Римської імперії та потребував розгалуженої системи водопостачання, щоб забезпечувати зростаюче населення й імператорські споруди.

Цистерну спроєктували для зберігання великих запасів води та надійного водопостачання Великого палацу й навколишніх споруд. Те, що вона пережила землетруси, політичні зміни та століття міської забудови, свідчить про видатні інженерні знання візантійських будівничих.

Хоча Цистерна Базиліка ніколи не була королівською резиденцією, вона отримала прізвисько Затонулий палац, або Yerebatan Sarayı турецькою, завдяки своїм величезним підземним залам і витонченим мармуровим колонам.

Назва «Цистерна Базиліка» походить від великої громадської базиліки, яка колись стояла над водосховищем. Спочатку термін базиліка означав тип громадської римської споруди, а не виключно релігійну будівлю.

Один із найразючіших фактів про Цистерну Базиліку — це її 336 мармурових колон, розташованих у 12 рядах по 28. Кожна колона сягає приблизно дев’яти метрів заввишки й підтримує систему цегляних арок і склепінь.

Багато колон повторно використали з давніших римських споруд, що пояснює відмінності в їхніх капітелях, різьбленні та архітектурних деталях. Деякі прикрашені вишуканими коринфськими орнаментами, інші мають простіший дизайн. Разом вони створюють враження величезного підземного кам’яного лісу.

Цистерна Базиліка була не просто архітектурною пам’яткою. Вона була важливою частиною системи водопостачання Константинополя, здатною зберігати приблизно 80 000 кубічних метрів води.

Вода надходила до резервуара через розгалужену мережу акведуків і каналів, з’єднаних із джерелами за межами міста. Ця система допомагала забезпечувати водою під час посушливих періодів і перебоїв із зовнішніми поставками. Величезна місткість цистерни свідчить про те, наскільки ретельно візантійські інженери планували забезпечення потреб імперської столиці.

У північно-західній частині Цистерни Базиліки дві визначні кам’яні скульптури із зображеннями Медузи слугують основами колон. Одна голова розташована догори дриґом, а інша лежить на боці.

У грецькій міфології Медуза була горгоною, чий погляд міг перетворювати людей на камінь. Імовірно, скульптури повторно використали в будівлі, зведеній ще за римських часів, але їхнє первісне місце розташування невідоме. За деякими легендами, незвичне розташування мало нейтралізувати міфічну силу Медузи, тоді як історики зазвичай вважають більш імовірним поясненням практичні потреби будівництва.

Серед сотень колон стоїть одна особливо незвичайна, відома як Колона, що плаче, або Колона, що ридає. Її поверхню прикрашають виразні різьблені візерунки, що нагадують сльози й очі, завдяки чому вона помітно вирізняється серед інших колон.

За місцевою легендою, сльози символізують страждання робітників, які загинули під час будівництва цистерни. Хоча немає підтверджених історичних свідчень, які пов’язували б різьблення з цією історією, колона залишається однією з найцікавіших деталей усередині водосховища.

Упродовж століть після візантійського періоду Базиліка Цистерна поступово втрачала своє центральне значення у водопостачальній системі міста. Однак місцеві мешканці не забули про неї повністю.

У XVI столітті французький учений Petrus Gyllius дізнався, що мешканці сусідніх будинків могли набирати воду через отвори під своїми оселями. В описах також згадувалося, що в підземному водосховищі плавали риби. Його дослідження знову привернуло увагу європейських учених до цистерни та допомогло задокументувати її надзвичайні масштаби.

Незвичайна атмосфера Цистерни Базиліка зробила її привабливим місцем для міжнародного кінематографа. Її підземні коридори, високі колони та загадкове оточення з’являлися у таких стрічках, як фільм про Джеймса Бонда From Russia with Love (1963).

Цистерна також відіграє важливу роль у романі Дена Брауна Inferno та його екранізації 2016 року, хоча деякі сцени відтворили в декораціях, а не знімали безпосередньо в пам’ятці. Ці появи допомогли познайомити глядачів у всьому світі з Цистерною Базиліка.

Цистерна Базиліка розташована під історичним районом Султанахмет у Стамбулі, за кілька хвилин ходьби від собору Святої Софії. Традиційно відвідувачі потрапляють до підземної споруди, спускаючись сходами з 52 кам’яних сходинок.

Під рівнем вулиці атмосфера різко змінюється. Повітря здається прохолоднішим, звуки води, що тече й капає, стають помітнішими, а ряди підсвічених колон простягаються вдалечінь. Сьогодні підняті над підлогою доріжки дають змогу відвідувачам пересуватися історичною залою, захищаючи її оригінальні архітектурні елементи.

У 1985–1987 роках у Цистерні Базиліка провели значну реставрацію: видалили накопичений мул і сміття та облаштували доріжки для відвідувачів. Завдяки цим змінам стало можливо роздивитися раніше приховані архітектурні деталі, зокрема знамениті постаменти з головами Медузи.

У 2022 році завершили ще один проєкт зі збереження пам’ятки, який передбачав укріплення конструкцій, оновлення доріжок і ретельно спроєктовану систему освітлення. У липні 2022 року цистерну знову відкрили для відвідувачів, представивши її історичну архітектуру завдяки поєднанню реставрації та сучасного музейного дизайну.